Ліна КОСТЕНКО. Вірші. Цитати.🇺🇦

Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути вже повинна. Це так природно — відстані і час. Я вже забула. Не моя провина — то музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина. Це так природно —…

Сидить в узголов’ї тиша, пряде мені забуття, і хвору пам’ять колише, як мати — мале дитя. Колише її, колише... А може, й приспить уві сні кохання моє колишнє, сльози мої рясні. Десь вечір попідвіконню притишує травами крок, кладе широкі долоні на жовті очі шиб…

На цямру монастирської кринички схилила осінь грона горобин. Сюди колись приходили чернички, блакитну воду брали із глибин. Мені приснились їхні силуети. Сама печаль, і профіль — як зима. Чудний народ — художники й поети, усе їм сниться те, чого нема. Усе їм с…

Стриптизи осені, і дріж святого Вітта, і самотканий дощ, і сонця лиш на чверть, І вже дотлів цвітастий ситець літа, оцим полям набираний на смерть.. Душа полів, ти пам'ятаєш стерні? Оцю печаль, покинутість оцю? Останній пензель літньої майстерні тополя зронить…

Україно, Великомученице, зоре моїх нещасть! Де сини твої, мамо?.. Тільки руки ламати. Один за тебе умре. Другий тебе продасть. Третій не знає, хто його мати. Ліна КОСТЕНКО "Берестечко" художник Сергій Якутович

Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи йому на згадку залишає осінь. В цьому саду я виросла, і він мене впізнав, хоч довго придивлявся. В круговороті нефатальних змін він був старий і ще раз обновлявся. І…

（无文本内容）

Відбій. Ракетами гатили. Ніч тишу п'є з Великого Ковша. До ранку проявляє негативи безсоннями обпечена душа. І думаєш - на цей раз оминуло. А десь комусь біда уже навік. Дітей убило. Стіни розчахнуло. Побільшало бездомних і калік. Клекоче фронт. Країна знемага…